Нажаль вугільна галузь переживає не кращі часи, тому на Луганщині складається досить складна ситуація - безробіття, проблеми з заробітною платою, закриття шахт. Безумовно старання людей, що живуть у депресивних шахтарських регіонах за будь-яку ціну зберегти свої родини від бідності варто поваги. Але чи можна виправдати зростаючу кількість так названих „копанок”. Ні, не можна. І не тільки тому, що добите у „копанках” вугілля реалізується, минаючи державну скарбницю, а ще й тому що шахтарська праця і на великих вуглевидобувних підприємствах залишається важкою і вкрай небезпечною. А „копанки” – це повне ігнорування правил безпеки, тому ціна за добуте вугілля- людське життя. І прикладів тому безліч - відсутність умов роботи, травматизм, експлуатація найманих шахтарів, немов рудокопів 17-18-го сторіччя, порушення прав людини не тільки в сфері трудових відносин, а в більшій степені охорони їх праці, непрофесіоналізм і відсутність знань під час розробки вугільного пласту.